15 тур елітних  районних футбольних змагань, розтягнувшись на цілих 5 днів, потішив уболівальників деякими несподіваними результатами. Так несподівано оступився – 2:4 в Новій Рафалівці  минулорічний переможець з Любахів, який, здається, тільки но набрав крейсерської ходи. З тріском «пролетів» на райцентрівському «Янтарі» - 2:5 новоспечений володар «Кубка Незалежності» цепцевицька «Горинь». Полицькі «полісяни» скромно, але зі смаком – 2:0 відправили додому кідерську «Юність». В Озері завоював очко  - 1:1 заболоттівський «Стир». Щоправда, господарі опротестували результат гри через участь у складі стирян незаявленого гравця, та апеляційний комітет ВРФФ залишив його чинним.

Родзинкою  туру було питання – чи зможе стати кузнецовський «Моноліт» достроково, за три тури до завершення змагань чемпіоном району?Адже на енергоремонтників чекав вояж до аутсайдерських Балахович, які з останніх сил чіпляються за очка, намагаючись уберегтись від «вильоту» до другої ліги. Тепер на питання можна відповісти ствердно, хоча зусиль монолітівцям довелось докласти ну, майже неймовірних.

Балаховицькі  футболісти (до речі, саме вони  до пришестя «Моноліта» виграли  чемпіонат району) постали перед  своїми та приїжджими глядачами технічною і збалансованою командою, тон в якій задають ветерани – передусім спокійний і впевнений у собі капітан Ігор Водько, цементуючі захист брати Серховці і Василь Юсько. Гарна в селі і молодь. Наприклад, напрочуд врівноважений голкіпер Валентин Грушевський, який в дощову погоду не допустив жодної помилки при фіксації м’яча, який ніби приклеювався до його рук. Словом, для мене загадка – чому при такому рівні гри, який показали хлопці Олександра Бартасевича, вони пасуть задніх у турнірній таблиці?

А тепер про сам футбол. По грі поступатись ніхто не хотів – пункти до реєстру потрібні були як одним, так і іншим. Гості без гравців «Ізотопа» мали певні проблеми як зі складом, так і з реалізацією створених біля воріт суперника ситуацій. Аналогічна картина спостерігалася і під час атак місцевих футболістів. Попереду у них грав «молодняк», а без певного досвіду Вознюку ой як непросто забити. У енергоремонтників свої причини – Сергію Кедичу заважають забивати огріхи в техніці, Валерію Закревському – прямолінійність, а Максу Кльофасу треба виложити шкіряного на блюдечку ще й підписаному, лишень тоді станеться диво – гол. Та саме кузнецовський Максі Лопес здобув гола на вагу чемпіонства. Під завісу поєдинку, коли гравці обох команд змокли до нитки від серійного дощепаду, швидка контратака гостей таки завершилась прицільним ударом того ж Кльофаса у нижній кут воріт – 0:1. Так після річної паузи 2009 – го року «Моноліт» повертається на чемпіонський престол, причому робить це достроково, бо грати ще три тури. Є з чим вітати начальника команди Анатолія Ляшика, тренера – дебютанта Степана Бережного, який з першої спроби зробив енергоремонтників кращими у районі, капітана команди Сергія Ткачука, адміністратора Валентина Сарницького та всіх інших членів колективу. Так тримати, «Моноліт»! Наступна ціль – Кубок Володимиреччини.

Гра, на жаль, не змогла порадувати чисельними гольовими моментами, як місцевих любителів футболу, так і вболівальників, що приїхали підтримати свої команди. Найцікавішим моментом першої половини матчу став нереалізований кузнецовцями пенальті. Наприкінці тайму Андрій Кедич пробив повз ворота, при виконанні одинадцятиметрового, призначеного арбітром матчу за гру рукою захисником "Полісся" у власному штрафному майданчику.

У другому таймі швидкості в матчі дещо підвищились, і хоча голкіперам вже частіше довелося вступати у гру, долю кубку вирішив один епізод на 84-й хвилині. Роман Белець з правого флангу зробив навісну передачу в воротарський майданчик "Полісся", звідки забутий захисниками Сергій Кедич, забив єдиний м'яч, додавши для "Моноліта" до перемоги в чемпіонаті Володимиреччини ще один трофей.