"Рідний Край", 19 грудня 2009 року
В 2009 році, після тривалої перерви, в елітному дивізіоні рівненського футболу з'явився клуб із Гощі. Останній раз гощанці "нюхали порох" подібних баталій в далекому 1995-ому, коли гощанська "Олімпія" посіла дванадцяте місце з-поміж п'ятнадцяти команд у тодішній вищій лізі області та припинила своє існування. І ось, на четвертому році свого життя, після двох років перебування в другій лізі, ФК "Гоща-АМАКО" зумів у дебютному для себе сезоні в першій лізі області посісти п'яту сходинку в турнірній таблиці, відірвавшись від найближчого переслідувача на солідних десять очок. Вашій увазі пропонується підбірка коротких інтерв'ю людей, котрі були безпосередньо причетні до успіхів команди у футбольному сезоні 2009.
ВОЛОДИМИР НОВАК, головний тренер ФК "Гоща-АМАКО":
На вашу думку, який фактор все ж виявився вирішальним у вирішенні поставленого в чемпіонаті перед ФК "Гоща-АМАКО" завдання - досвід (адже значна частина нинішніх гощанських гравців встигла пограти на досить високому рівні), невпевнена гра безпосередніх конкурентів (зокрема, "Маяка" та й того ж самого "ОДЕКа"), матеріальне стимулювання, фактор недооцінки суперником?
Дійсно, на успішне вирішення поставленого перед командою завдання вплинуло багато факторів, з яких важко виділити котрийсь один вирішальний. Вагомою була підтримка моральна та матеріальна з боку районної адміністрації, яку очолює Василь Харковець, і з боку районної ради та її голови Степана Гречича, а також компанії "АМАКО" і її президента Віталія Скоцика. Оперативно і професійно вирішував питання функціонування клубу голова ФК "Гоща" Сергій Приходько, відчутною виявилася допомога у питаннях взаємодії з місцевою владою начальника відділу з питань фізкультури і спорту РДА Ігоря Вознюка. Багато цінних порад надійшло від другого тренера ФК "Гоща-АМАКО" Миколи Мельничука (він же - тренер нашої юнацької команди). А безпосередньо всю футбольну "кухню" організовував і контролював керуючий справами районної ради - Юрій Буркалець. Плюс наша команда була вкомплектована досвідченими гравцями, які доклали багато зусиль для вирішення поставлених перед колективом завдань. Передусім, я маю на увазі захисника Анатолія Коломійця. Можливо, в першому колі десь і були провали в обороні, але в другому колі гра в захисті була налагоджена. Варто згадати також Вадима Васильєва та Володимира Ткачука. Вони старалися допомогти і допомогли команді. Хто певною мірою розчарував, то це Сергій Літвинчук, адже зважаючи на те, як він грав, як він дійсно вміє грати, то він саме цього в поточному сезоні не продемонстрував. Якщо ж говорити про безпосередніх конкурентів, то, наприклад, "Маяк" мені, особисто, і за складом, і за грою сподобався в чемпіонаті найбільше. Щось не склалося, але те, що в них дійсно була команда - це справді так. Яскравий приклад - наша гра в Сарнах, де ми поступилися 0:3 при своїй доволі непоганій грі. А щодо ОДЕКа - кожен рік команда кадрово зміцнюється, фінансування стабільно високе, в останній час це футбольна команда номер один в області. Можливо цього року в них в команді щось не склалося, до того ж, прийшов молодий тренер, який провів перший рік в такій ролі, але своє завдання оржівці виконали, потрапивши в трійку. Недооцінки ж суперника ні з нашого боку, ні з боку опонентів на протязі сезону я не помітив. Ще раз повторю, що свої очки ми брали, втрачаючи їх тільки в іграх з лідерами - можливо, в цьому і рецепт нашого успішного виступу.
Це перший ваш сезон в першій обласній лізі. Що він дав вам як тренеру?
Як гравець свого часу я вже виступав у першій лізі, граючи паралельно і за "Авангард", і за команду Кузнецовська, з якою до речі, вигравав Кубок області. Але якщо дивитися з позиції тренера - чесно скажу, що спочатку було дуже важко. Більшу частину життя я провів на футбольному полі, а тут довелося спостерігати за грою з-за його меж. Перебуваючи на полі можна допомогти і словами, навіть, міцними словами, та власними діями. Хоча, з іншого боку, тренеру, який перебуває за боковою лінією, більше помітні ті помилки, які допускає команда. От їх можна в перерві виправити. Якщо ж коротко, то це перші мої ази в тренерському житті поза футбольним полем.
Щодо перспектив - з якими завданнями команда підійде до початку нового сезону? Планка буде піднята?
На скільки мені зараз відомо, завдання будуть поставлені серйозніші, від минулорічних. Попередньо вже велася мова про місце в призовій трійці, хоча офіційно цілі перед командою ще не ставилися, адже до наступного сезону ще доволі часу. Але, зважаючи на ті умови, які планують створити для футбольної команди в Гощі в наступному році, то планка перед ФК "Гоща-АМАКО", без сумніву, буде піднята.
СЕРГІЙ ПРИХОДЬКО, президент ФК "Гоща":
На протязі всього сезону ви займалися, так би мовити, матеріальним забезпеченням виступу клубу в чемпіонаті. Можете підвести підсумки виступу команди з власної позиції?
Якщо стисло оцінювати виступ команди в минулому сезоні, то завдання, поставлене перед ФК "Гоща-АМАКО", було виконане. Чи могли б ми виступити краще? Звичайно, що могли б, але зважаючи на те, що це перший рік у першій лізі, то п'яте місце - це також доволі непоганий результат. У цілому, сезон можна вважати успішним, що стосується першої команди. А щодо виступу другої команди - фарм-клубу ФК "Гоща-АМАКО" - то ми нею зайнялися тільки в другому колі, її склад постійно зазнавав змін, фінансування було відносно невелике, тому результат, відповідно виявився, швидше всього, негативним. Але що маємо, те маємо.
Під час сезону не виникало спокуси одягнути форму гравця і вийти самому на поле?
На полі бути, грати набагато легше, ніж спостерігати за грою з-за його меж. Проте, свого часу у мене була травма, травма спини. І щоб грати на такому рівні, потрібно постійно тренуватися, тримати себе в тонусі. А не так, щоб виходити на гру один-два рази непідготовленим. Тому в цьому році, на відміну від попередніх, на полі я не з'являвся. Хоча, знаючи свої можливості, знаючи те, як можу грати, я був би спроможний стояти і в цій команді, за умови, звичайно, належної підготовки до матчів. Бажання стояти є, проте об'єктивно оцінюючи свої сили і обставини (адже травма спини - не жарти) розумію, що це нереально.
МИКОЛА МЕЛЬНИЧУК, головний тренер юнацької команди ФК "Гоща-АМАКО":
Юнацька команда гощанців більшу частину чемпіонату провела нижче "золотої середини" турнірної таблиці, але в передостанньому турі вийшла на п'яте місце і закінчила на ньому сезон. На скільки успішним та закономірним можна вважати подібний результат?На початку чемпіонату перед командою юнаків було поставлене завдання ввійти в шістку кращих команд області. Юні футболісти це завдання виконали, виборовши 5-те місце. Враховуючи те, що на такому рівні (перша ліга) ми виступаємо вперше, вважаю, що це успіх, адже практики участі в таких змаганнях у нас немає. Ми випередили юнаків із Сарн, Кузнецовська, Рівного ("Хімік"), які на протязі багатьох років приймають участь у цих змаганнях.
Плани щодо нового сезону - які будуть ставитися завдання перед командою?
Згідно регламенту чемпіонату області (першої ліги) у 2010 році юнаки, котрі будуть приймати участь у цих змаганнях, повинні бути на рік менші. Частина гравців піде з команди, прийдуть молодші вихованці ДЮСШ (1994-1993р.н.), але частина тих, хто вже має певний досвід участі в таких змаганнях, залишиться. Сподіваюся, нам буде надано певну фінансову підтримку у підготовчому періоді, що дасть можливість провести 5-6 контрольних ігор з метою збалансування складу команди. Тому, я думаю, що в наступному сезоні ми покажемо кращий результат. Таке завдання і буде ставитися перед командою.
ОЛЕГ БУРКАЛЕЦЬ, капітан і нападаючий ФК "Гоща-АМАКО".
В тебе вже є досвід виступів у першій обласній лізі ( зокрема в сезонах 2002-2006 років ти виступав за рівненський "Водник"), на скільки важким виявилося повернення в першу лігу для тебе особисто?
Так, досвід виступів у першій лізі я набував ще у студентські роки. Але варто відзначити, що тоді я розпочав відразу грати в чемпіонаті, тобто команда "Водник" вже перебувала в найвищому дивізіоні області. А з командою ФК "Гоща-АМАКО" подібне право довелося виборювати протягом трьох років (починаючи з чемпіонату ФСТ "Колос"). Це були роки важкої праці - як особисто моєї, так і всіх футболістів, і особливо керівництва клубу, якому вдалося за такий короткий термін сформувати боєздатний колектив, котрий спроможний вирішувати найскладніші завдання. Таким чином, наш результат, а саме потрапляння команди в когорту найсильніших футбольних клубів області, є вдвічі приємнішим і вагомішим. Адже, по-перше, це право команда, кольори якої я захищаю, виборола в упертій боротьбі. По-друге, приємно грати перед рідними вболівальниками з найсильнішими командами області.
ФК "Гоща-АМАКО" так і не зумів виграти бодай одну гру в команд з першої трійки, як підсумок - дві нічиї і чотири програші. Проте ці програші виявилися з мінімальним рахунком, на твою думку, чого саме не вистачило саме в цих іграх гощанцями?
Як на мене, головним фактором виявився брак досвіду виступів на такому рівні саме таким колективом. Звичайно, що в команді є гравці, які свого часу пограли і на більш високому рівні, ніж обласний, але команда - це не окремо взяті футболісти, це колектив. І цей молодий колектив тільки розпочинає набиратися колективного досвіду виступів у чемпіонаті. Поєдинки з командами, котрі останніми роками диктують "футбольну моду" в області та, зазвичай, перебувають у верхній частині турнірної таблиці, завжди є більш складнішими, ніж зазвичай, до них команда на підсвідомому рівні підходить зі значно більшою відповідальністю за результат. Можливо, даний факт, певною мірою, наклав свій негативний відбиток на кінцевий результат матчів із лідерами, хоча деколи просто не вистачало везіння. Поразки, дійсно, були з мінімальним рахунками, "по грі" були можливі різні варіанти розвитку подій у цих поєдинках... Якби там не було, але з кожного подібного матчу ми нагаємося виносити максимум корисного, щоб у подальшому тільки перемагати, і, звичайно, стати тією командою, яка перебуватиме тільки у верхній частині турнірної таблиці.
На протязі сезону ти грав як за першу, так і за другу команду (загалом провів 2724 хв або понад 45 годин), до того ж, ще потрібно враховувати час на поїздки з командою на гостьові ігри. Не втомлює? Не виникають труднощі в середині сім'ї?
Футбол - це частина мого життя і цим видом спорту я займаюся з першого класу. Якщо говорити про втому, звичайно, під час матчів і тренувань організм зазнає серйозних фізичних навантажень. Але ця втома - це приємна втома, адже я отримую колосальне задоволення від гри, від тренувань. Я вважаю, що саме таке задоволення, яке я одержую, допомагає мені продовжувати займатися футболом. З іншого боку, кожна дружина хоче щоб її чоловік проводив більше часу з сім'єю, звичайно, і моя дружина не є винятком. Саме у вихідні, коли можна максимально присвятити свій вільний час сім'ї, проходять ігри чемпіонату області. В нашій сім'ї можливість винекнення "проблемних ситуацій", пов'язаних з подібним "збігом обставин", зведено до мінімуму. Адже дружина чудово розуміє що таке "ФУТБОЛ" особисто для мене. І я їй дуже вдячний за таке розуміння і підтримку.
ВОЛОДИМИР ТКАЧУК, півзахисник ФК "Гоща-АМАКО":
Коротко опиши своє футбольне життя до того, як ти потрапив до гощанської команди?
Моє футбольне життя розпочалося в п'ять років, коли батько взяв мене на своє тренування у якості гравця. А вже в сім років я розпочав тренуватися у СДЮСШ "Верес". Моїм першим тренером був нині покійний Володимир Броніславович Возницький. Я гадаю, саме він виховав в мені справжнього гравця. У 2000 році я вперше почав з'являтися в основному складі ФК "Верес", за цей клуб я грав на протязі дев'яти років. А коли у "Вересі" повністю припинили фінансувати гравців, Володимир Новак запропонував мені пограти в Гощі і я погодився.
Хоча тебе можна вважати стовідсотковим рівненчанином, але ж в тебе є коріння в Гощанському районі? І навіть доводилося виступати за районні команди?
Дійсно, в селі Малинівка народилися та виросли мої батьки і я багато часу влітку проводив саме там. Іноді допомагав сільській футбольній команді на полі.
За системою гол + пас ти став найкращим у команді в минулому сезоні (6 голів і 7 результативних передач), але ти також очолив і рейтинг "грубіянів" (1 червона і 6 жовтих карток). Можеш пояснити такі крайнощі?
Завжди хочеться показати в грі той максимум, на який ти спроможний. Тому інколи емоції просто переповнюють і виявляється, що дуже важко стриматися в тому чи іншому епізоді. Звідси, можливо, і стільки багато попереджень.
В розпалі футбольного сезону в тебе народився син. Батьківські турботи якось вплинули на якість твоєї гри?
Можливо, це тільки моя суб'єктивна думка, але суттєвих змін у власній грі я не помітив. Навіть навпаки, відчувалося прагнення якнайшвидше забити і присвятити цей гол синові. Взагалі, в майбутньому хотілося б, щоб син також став футболістом і не раз радував батька забитими у ворота суперника м'ячами.
СЕРГІЙ ЛІТВИНЧУК, захисник ФК "Гоща-АМАКО":
Розкажи коротко про свій футбольний шлях до гощанської команди?
Юнацькі роки я провів у СДЮСШ "Верес"-86. У сімнадцять років потрапив у команду майстрів "Верес", за яку зіграв приблизно 60 матчів за чотири роки. Згодом два роки провів у складі футбольного клубу "Олімпія" (Бельци), який виступав у вищій лізі чемпіонату Молдови, де зіграв понад півсотню поєдинків. Після повернення у Рівне отримав від Володимира Новака пропозицію виступати за ФК "Гоща-АМАКО".
За результативними передачами (шість в сезоні) ти став одним з кращих в команді і найкращим серед захисників. Звідки така націленість на атаку в крайнього "бека"?
Наша команда грає в атакуючий футбол, результатом чого є велика кількість забитих голів. Таким чином, кожен з польових гравців має можливість долучитися до атаки. Та й в дитинстві я мріяв грати у нападі, а тренери ставили мене у захист. Таким чином, доводиться поєднувати мрію із реальністю - виконуючи функції захисника, не забувати, одночасно, про атаку.
Восени ти відважився на серйозний крок - одруження. Сімейне життя внесло якісь серйозні корективи у твоє футбольне життя?
Звісно, те, що я став сімейним чоловіком, серйозно вплинуло на все моє життя. Проте футбол був, є і буде невід'ємною його частиною.