Лондон, Москва, Стокгольм, Цюріх… Графік життя фіналістки Чемпіонату світу з легкої атлетики, уродженки Дніпропетровщини, а нині рівнянки Анни Ярощук досить напружений. Однак, навіть попри це вона знаходить час для спілкування не лише зі своїми однолітками, а й навіть з друзями батьків. Нещодавно Аня разом з тіткою Анною Джум й батьком Василем Ярощуком завітала до мешканця Гощі Миколи Гуменюка. Приїхала, аби підтримати його на шляху до одужання й висловити свою повагу за мужність, стійкість і невмируще бажання жити повноцінно.

Сильні духом люди як ніхто інший розуміє наскільки іноді складно залишатися дійсно сильними. Бувають моменти, коли на сповненому фізичними навантаженнями й боротьбою з власною силою волі шляху опускаються руки, зникає бажання йти вперед і мозок точить в'їдливе бажання зупинитися, залишити все як є. Однак, цього аж ніяк не можна сказати про фіналістку Чемпіонату світу з легкої атлетики Анну Ярощук і колишнього військового Миколу Гуменюка. Вони добре знають ціну перемоги, усвідомлюють яким нелегким може бути шлях до неї.

Можливо в когось із читачів виникне цілком логічне запитання про те, що ж пов'язує цих двох людей. Перенісши важку травму Микола Володимирович користується інвалідним візком, хоча вже й робить свої перші кроки. Анна - юна надія української легкої атлетики у бігові на 400 метрів з бар'єрами. Однак саме цих двох людей об'єднує велике бажання перемагати: Микола долає перешкоди на шляху до одужання, Аня - до перших місць на чемпіонатах з легкої атлетики різного рівня. А допомагають їм у цьому насамперед їхні рідні люди.

Надійним плечем Миколи є його сім'я - дружина Людмила, дочка Ірина й син Анатолій, вірні друзі. Вони зуміли віднайти правильні слова підтримки, з розумінням й терпимістю сприймають його травму, допомагають у буквальному сенсі слова встати на ноги.

Не є виключенням і Аня. Саме батьки були її першими наставника й вірними супутниками на шляху до успіху. І нині вони пишаються досягненнями своєї дочки, адже на її рахунку вже безліч перемог. Вона була призеркою Чемпіонату України серед юніорів, здобула срібло, а потім і золото на Чемпіонаті Європи, перемогла на Всесвітній універсіаді, виборола бронзову медаль на Чемпіонаті Європи серед дорослих. Команда, до складу якої входила Аня, посіла четверте місце на Олімпійських іграх. Упродовж 2011-12 років дівчина входила до десятки ліпших спортсменів світу з легкої атлетики у бігові на 400 метрів з бар'єрами, а у липні 2013 року Указом Президента України Аня Ярощук нагороджена орденом княгині Ольги. І це далеко не весь перелік її здобутків, якими пишаються не лише її рідні у Дніпропетровську, а й друзі з Гощанщини.

- Щоразу, як проходять змагання з легкої атлетики очікуємо моменту, коли виступатиме Аня, - із захопленням розповідає про свою нещодавню гостю Микола Володимирович. - Уболіваємо, переживаємо за неї, радіємо її успіхам. Вона ж дочка Василя Ярощука, який родом з Гощі. Потім він виїхав у Дніпропетровськ. Там і народилася Аня. А її тітка Алла Джум і нині живе в Тучині. Викладає фізкультуру в місцевій школі-інтернаті. У них загалом спортивна родина. Батько - майстер спорт, мама - кандидат в майстри спорту. Вони й стали прикладом для дівчини, яка після того як спробувала себе у баскетболі, плаванні, художній і спортивній гімнастиці, обрала головним видом спорту легку атлетики. І це ж не просто біг, це біг з перешкодами. Вона молодчина. Ніколи не здається. З таких як вона треба брати приклад.

Навчаючись на 4 курсі рівненського МЕГУ, з 2013 року Анна Ярощук виступає на чемпіонатах за дві області - Рівненську й Дніпропетровську та дійсно є взірцем для багатьох своїх колег. Анна - сильної людини із міцною волею до перемоги. Ці ж риси притаманні й Миколі Гуменюку. І саме він і є прикладом мужності, стійкості характеру, віри в себе, людей і Бога. Бо ж не все в житті вирішується за помахом руки. Іноді треба набратися сили й крок за кроком йти до мети. Саме так і робить Микола Гуменюк. Крок за кроком.